На березі Гайани пограничної річки Корантейн (Cortantijn) все скромніше, ніж на Сурінамському. Термінал менший, дорога з ямами. Пограничний контроль працює теж швидко і уміло. Дивитися наші рюкзаки не стали. В’їзний штамп поставили на ту кількість днів, яку ми попросили. На візу навіть не поглянули. Їм в голову не прийшло, що біла людина може бути з країни, для якої потрібна віза! Нинішня Гайана — це колишній британський шматок великої Гайани. Зазвичай англійці залишають після себе порядок і культуру, але тут вони зробили виключення! Мало сказати, що тут небезпечно, іноземцям в цій країні не варто гуляти по вулиці. Обдеруть як липку із зброєю серед білого дня хоч в центрі столиці! Настала ця мить, і ми вийшли з дверей митниці. Що ж нас чекає? Спершу маршрутка — сильно розбитий мікроавтобус Ніссан. Автомобільний рух в країні — лівосторонній. Погранперехід називається Moleson Creek, і відповідно на маршрутці, що йде до нього із столиці Гайани міста Джорджтауна, висить табличка Moleson Creek. Маршрутки ходять часто, частіше ніж паром. Квиток до столиці Гайани Джорджтауна (Georgetown) — 1000 гаянських доларів. Місцеві гроші можна прикупити в валютчиків (такі колись у нас на базарах стояли). Безпечніше це зробити на суринамській границі. Окрім маршруток, стоїть ще декілька джипів двадцятирічної давності. В них спортивні пацани. Музика волає на всю. Джип іржавий, але розфарбований всілякими племінними знаками, полум’ям і написами Super Sport. Щось схоже на рекетерів кінця перебудови 
Калашникова на сидінні, що правда, не видно! Тепер я розумію, чому офіційна повна назва країни: Кооперативна Республіка Гайана. Вони соціалізм з 1970 року будували. Націоналізували виробництво алюмінію і цукрової тростини. От і добудувалися! Наповнюють маршрутку під зав’язку. Ми сіли на останні місця. Як тільки двері закрилися, машина рвонула з місця і понеслася по вибоїнах із швидкістю 120 км/год. Митниця і інші прикордонники знаходяться далеко від житла, але через декілька кілометрів починаються селища, які йдуть один за одним по всьому побережжю. Життя кипить. Все як в прискореному кіно. У кожній канаві купаються діти, негри, каймани, плавають човни, бабки ловлять рибу. На березі стоїть ларьок з пивом і булочками. На машинах всі катаються із швидкістю, відповідній максимальній потужності двигуна. Кури бігають по вулицях, так що після зустрічної машини лише пір’я летить. Усюди роздавлені собаки і навіть бички. Діти теж бігають. Але трупів не видно. Чи то тут, як на планеті Пір, вивелася особлива порода, чи то встигають ховати, невідомо…:) Дітей тут, до речі, багато — населення зростає.
А країна з гумором. Ось стоять величезні ємкості нафтосховища. Що б на них написали в Європі? Напевно, «вогненебезпечно». У більш диких країнах, напевно, додали б «не палити». Для Гайани це все не актуально. Вибухне, так і чорт з ним! Такими дрібницями ніхто не морочиться. Тут написане «Don»t remove it!», тобто красти і здавати їх в металобрухт заборонено. Мабуть, з крадіжкою тут дійсно круто Водопад Каєтеур (Kaieteur) на річці Потаро (Potaro) — один з найкрасивіших в світі. Розташований він посеред однойменного національного парку. Поруч побудована злітна смуга. Від неї до верхньої кромки 5 хвилин пішки. Висота вільного падіння води 250 метрів.
Пішки до водопаду можна підійти від кінця автодороги за 3 дні. На жаль, і в Гайані обов’язковий гід є важко виправним злом. Навіть з літака пройти 5 хвилин до водопаду без нього не можна. Втім, цього разу нам попалася дійсно цікава людина. Багато років він ходив зі всілякими ученими і слухав їх розповіді. Лише у цих горах водиться Guianan Cock-of-the-rock. Нам пощастило. Двічі він попався за годину прогулянки. Подейкують, це на щастя. Цього дня варто почати бізнес. Напевно, філія в Гайані — це те, чого мені дійсно не вистачає для повного щастя. Їздитиму сюди із своєї рідної України згадувати молодість і перебудову…:)
Ще в цих краях водиться надзвичайно отруйна жаба Golden dart-poison frog (Colostethus beebei). Її отрута сильніша, ніж отрута будь-якої змії або павука. Отрута небезпечна при попаданні в кров, так що в теорії її можна брати в руки, але оскільки одна мільйонна грама смертельна, то варто добре подумати, чи немає найдрібніших подряпин на руках. Жаба уміє кусатися. І хоча вона розміром близько 2 сантиметрів, я зовсім не впевнений, що вона не ухитриться проколоти шкіру. Жаба — знахідка для індійців. Варто по її шкірі провести стрілою, як стріла стає смертельною для будь-якої тварини. І для сусіда теж. Добре розведену отруту шамани використовували для того щоб оживити з мертвих або просто для того, щоб побалдіти. Одна жаба — і все село в екстазі! І ніяких тобі кактусів і грибів збирати не треба Далі буде…
Golden frog в листі бромелії. Там між листям скупчується вода, в якій вона плаває і виводить пуголовків. Жаба маленька, і їй сповна вистачає місця. Фото, зроблені під час подорожі на водопад. Тропіки.
Плід каучуку.