Час ще ранній, вирішили поїхати до льодової лагуни Jokulsarlon (Лагуна льодової річки). Близько 70 км. хорошого асфальту: зліва море, справа льодові рукави, що стікають з Vatnajokull: Hoffellsjokull, Flaajokull, Heinabergsjokull, Skalafellsjokull і, нарешті, Brei?amerkurjokull, що обривається в Jokulsarlon.
На південному сході Ісландії розташований льодовик Vatnajokull, найбільший льодовик Європи (більший за площею, ніж всі інші, разом узяті).
Колись один з його рукавів спускався майже до самого берега океану, але потім відступив, залишивши після себе заповнену водою лагуну, в якій плавають айсберги, що відколюються від льодовика.
Озеро виникло в 1948 р., до цього коротка, але бурхлива Jokulsa витікала з-під льоду. На початку XX ст.. льодовик відступив на ~5 км., утворивши дивної краси лагуну площею 18 км2. що відкололася від краю льодовика заввишки 30 м глиби утворюють айсберги і плавають по озеру по 2—3 роки, повільно танучи від сонця і солоної океанської води, принесеної приливами.
Це просто вражаюче, що льодовик пропиляв таке ложе — глибина озера досягла 190 м — за якихось 150 років! Це можна пояснити лише крайньою неміцністю нижче лежачих пірокластичних відкладень.
У Х ст. край льодового рукава знаходився на ~20 км. північніше, долина була заселена людьми. Глобальне похолодання, що досягло піку в XVII—XIX вв., привело до швидкого наступу льодовиків: у 1732 р. рукав льодовика був в 9 км. від берега, в 1793 — в 2,5 км., а в 1890 — всього в декількох сотнях метрів.
Акустичні дослідження показали, що льодовик пропиляв ложе на 200—300 м нижче рівня моря на 25 км. в глиб острова, якщо він коли-небудь відступить так далеко, вийде великий фіорд.
Озеро стало пасткою для опадів, які раніше виносилися річкою в океан і компенсували розмивання берега прибоєм. Фото9 Океан, що настає, став загрожувати «кільцевій» дорозі і мосту через Jokulsa, побудованому в 1967 р.
Сьогодні роботи по зміцненню берега обходяться в мільйони доларів.