Коли я вперше побачила картинки Тантлевського замку в Единбурзі, я сама собі сказала, що обов’язково там маю побувати. Ще зі школи цікавилася історіє, особливо середньовіччям та лицарством, тому відвідати цей замок стало моєю головною метою цієї осені. Після півгодинної їзди поїздом, я прибула до кінцевої станції North Berwick, і зійшла з поїзда лише з двома пасажирами. Це додало ще більшого відчуття глушини Единбургу. Перетнувши місто, я попрямувала прямо до замку Тантлен.
Так як до самого замку не було короткої стежки, мені довелося зробити чималий круг містом. Оминувши місто, переді мною відкрилися неймовірні ландшафти шотландської сільської місцевості.
Оминувши невелике сільське поселення я підійшла ближче до воріт, і прочитала жахливий напис на табличці, саме в той день замок був зачинений для відвідувачів. Дамсс…не пощастило…але я б собі ніколи не пробачила, того, що була так близько і так і не відвідала замок, тому миттєво вирішила перелізти через паркан. На щастя це було не складно зробити. Поблукала по території замку, фотографувала стіни, відчула дух середньовіччя, от жаль, що в середину так і не потрапила. Хоча мушу сказати, що весь той час мене гризла совість, що я поступила неправильно, і в будь який момент можу попастися на очі охороні.
Замок був збудований в 14 столітті, багато разів піддавався навалам, які відобразилися на його стінах. Останнє завоювання було здійснене в 1651 році Олівером Кромвелем. Саме тоді замок найбільше постраждав.
Наблизившись до воріт, я помітила авто, з чоловіком за кермом, думала, що то вже по мене, і зараз мене будуть карати по всім статтям шотландського законодавства. Але чоловік просто запитав мене як я потрапила до замку, бо вони теж приїхали його відвідати, а він виявився зачиненим. Не маючи бажання ризикувати так як я, вони вирішили їхати назад до міста, ще й мене підвезли 